Головна » 2013 » Березень » 24 » Пленум Переможців. Війна закінчена, війна триває.
22:02 Пленум Переможців. Війна закінчена, війна триває. | |
19 лютого 2013 року, в сесійній залі Кам’янець-Подільської міської ради відбувся розширений пленум ради ветеранів міста, на якому було розглянуто такі питання: «Про хід виконання заходів по відзначенню 70 – річчя звільнення міста Кам’янця - Подільського, України від німецько-фашистських загарбників, та Великої Перемоги. 2. Завдання ради ветеранів по покращанню соціального захисту пенсіонерів за віком та ветеранів праці». Були запрошені ветерани Великої Вітчизняної війни, ветерани Збройних Сил та праці, представники влади, керівники навчально-виховних закладів. Запрошувалися також всі, бажаючі. Зал був весь заповнений. Роботу пленуму почали з розгляду першого питання. Безумовно, весь світ готується до відзначення цих знаменних дат, готуємося і ми – громада міста Кам’янця-Подільського. Тим більше що ця війна залишила у нашому місті свої, дуже криваві рани: 85 тисяч, ні в чому невинних людей, по звірячому було закатовано, розстріляно у нашому місті. Це офіційна цифра, з Акту Держаної комісії по розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників та поліцаїв, а насправді ця цифра набагато більша. Перших двадцять тисяч людей було розстріляно 27-28 серпня 1941 року. Саме тут, у Кам’янець-Подільському почався сумнозвісний київський Бабин Яр. Дальше. В березні 1944 року тут була успішно проведена знаменита Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція, яка була розроблена Ставкою Верховного Головнокомандування Червоної Армії, і яка зіграла вагому роль в ході Великої Вітчизняної війни. 4 квітня 1944 року радянські війська, в жорстоких, кровопролитних боях повністю очистили тодішню Кам’янець-Подільську область від німецько-фашистських загарбників. Втрати ворога склали 183 тисячі вбитих. Було знищено 1338 танків і самохідних гармат, 3300 гармат і мінометів, понад 22 тисячі автомашин і тягачів, 272 літаки, багато іншого озброєння і техніки. Героїзм радянських людей був масовим, перемога давалася важко, втрати були великі. Так що нам є що відзначати, і є кого згадувати. З доповіддю та конкретними пропозиціями ради ветеранів по увічненню пам’яті загиблих у тій війні виступив голова ветеранської організації міста, полковник у відставці Леонтій Рогаль. Присутні з великою увагою слухали доповідь. Пропозиції голови ради ветеранів були такі: 1. В районі бувшого понтонного полку, в роки війни німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно, закатовано більше двадцяти тисяч військовополонених, партизанів, підпільників, мирних жителів – жінок, дітей, людей похилого віку. В центрі цієї великої братської могили була глибока криниця, в яку фашисти після жорстоких катувань, ще живими скинули більше двадцяти партизанів, підпільників, радянських партійних працівників. Сьогодні ця священна, кров’ю полита територія знаходиться в дуже занедбаному стані – все заросло бур’янами, непрохідними хащами, відчувається що все тут забуто і покинуто. На місці тієї злощасної криниці знаходиться невелика споруда, яка зовсім не відповідає величі того подвигу, людського горя, масштабам тих втрат, які поніс наш народ, наші земляки в роки тієї кривавої війни. Рада ветеранів міста пропонує створити тут гідний Меморіал людської пам’яті. 2.Встановити меморіальну плиту в ботанічному саду, де розстріляно 1700 військовополонених. 3. На пам’ятнику розстріляним 52 комсомольцям-підпільникам, встановити плиту із їх іменами. 4. В Сквері Танкістів встановити монумент пам’яті розстріляних, закатованих під час фашистської окупації 85 тисяч мирних жителів міста Кам’янець-Подільського і району, а також громадян інших держав (Угорщини, Чехословаччини та інших країн Європи). 5. Занести на гранітні плити, в Сквері Танкістів імена Героїв Радянського Союзу і кавалерів 3-х орденів Слави, які звільняли наше місто та проживали у ньому. 6. Встановити меморіальну плиту в Старому місті, про те, що тут в роки війни було ГЕТТО, через пекло якого пройшли десятки тисяч людей, які всі були розстріляні, або ще живими, особливо діти, були закопані в братських могилах. Встановити меморіальну плиту на території коледжу харчової промисловості, де в роки війни був табір військовополонених, які також були всі розстріляні. 7. Центру «Меморіал» провести дослідження невідомих могил воїнів, які загинули визволяючи наше місто, на цвинтарі Руські Фільварки. Заплановано провести в місті масштабну військово-історичну реконструкцію подій 26 березня 1944 року, – дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Планується, також, провести роботу з екскурсоводами міста, які чомусь рідко розповідають туристам про часи Великої Вітчизняної війни у Кам’янці-Подільському. Дуже правильно, з цього приводу, зауважує популярна в місті газета «Ділове місто»: «Невже ця сторінка історії не заслуговує на увагу?. Тоді може не заслуговують на увагу і самі ветерани?» Повністю підтримавши ці пропозиції, на пленумі виступили наші славні ветерани Великої Вітчизняної війни полковники у відставці Віктор Скірко, Андрій Іщенко, Олександр Шех, старшина 2- ї статті Онисим Жук - кожен з яких вартий того, щоб про нього писали книги, знімали кінофільми. Взяти хоча б полковника у відставці Андрія Іщенка. В 1941 році, на фронтах Великої Вітчизняної війни загинули його батько та два рідні брати. В 1942 році у свої 16 з половиною років, він приписавши собі віку, став на захист Батьківщини. 40 свого життя присвятив військовій службі Андрій Іщенко – служив чесно, самовіддано про що свідчать багато державних нагород, грамот і подяк. У 1986 році, коли сталася Чорнобильська трагедія, Андрій Дем’янович благословив свого сина Олександра – капітана, командира інженерно – саперної роти на ліквідацію наслідків цієї біди. Наслідки того двобою із стихією планетарного масштабу виявилися фатальними для його сина. Невдовзі не стало Олександра. Деколи, коли Андрій Дем’янович бачить молодого офіцера, він забуваючись, лине до нього і вимовляє «Саша!»… Відійшли у вічність і більшість солдат із роти капітана Олександра Іщенка, які приймали участь у ліквідації наслідків тієї трагедії. Незважаючи на вік і поганий стан здоров’я Андрій Дем’янович і сьогодні в бойовому строю. Він голова організації інвалідів війни та Збройних Сил «Захисники Вітчизни», його часто запрошують до себе учні шкіл, студенти начальних закладів, воїни місцевого гарнізону. Це його життя – по іншому він жити не може. Полковник у відставці Олександр Шех – пройшов всю війну – від першого до останнього дня, - командир артилерійської противотанкової батареї, який визволяв Україну, Білорусію, а Перемогу вже зустрів у Берліні. Кожному виступаючому ветерану присутні дружно аплодували, виявляючи їм свою глибоку шану і повагу. Та ось, серед виступаючих, затесався вже немолодий чоловічина, який намагався хлюпнути свою ложку дьогтю в добру справу ветеранської організації та кинути тінь на нашу Перемогу. Та тільки но він закінчив свою брудну справу, як отримав негайну, гостру відсіч від обурених ветеранів, і пішов геть із залу, опустивши голову. Вразив присутніх в залі, також, один чиновник, від влади. Спочатку на трибуні він сказав що до виступу не готовився, а в подальшому взагалі приголомшив всіх, заявивши що «йому тут байки розповідають». Коментарі, як кажуть, зайві. Далі, на пленумі виступила дочка офіцера – фронтовика, полковника - артилериста Віктора Скірко, який у запеклих боях пройшов всю війну, був багато разів важко поранений – педагог Наталія Вікторівна. Вона супроводжувала свого 92 – річного батька, який прийшов на пленум і першим виступив з полум’яною, незабутньою промовою. В своєму, схвильованому виступі з місця, Наталія Вікторівна, звернула увагу присутніх на те, що у місті є окремі вчителі, які відкрито жаліють про те, що фашисти потерпіли поразку, – мовляв, якби гітлерівці перемогли, то ми би жили краще. Присутній на пленумі секретар міськради Василь Сенюк, а в цей час він був на трибуні і відповідав на питання присутніх, дуже уважно вислухав Наталію Вікторівну, прийняв почуте до уваги, і пообіцяв що це питання не залишеться без відповіді. Питання поставлене дуже серйозне, тут є над чим задуматися, як і задумалися всі присутні в тому залі. Правителем України Гітлер вибрав гауляйтера Східної Пруссії Еріха Коха, відомого своєю жорстокістю й нетерпимістю, а також особливою ненавистю до слов’ян. У вересні 1941 року Кох, у своєму штабі заявив: «Мене знають як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає у висмоктуванні з України всіх товарів, які лише можна захопити, без огляду на почуття і власність українців. Панове, я чекаю від вас найсуворішого ставлення до місцевого населення». Так що глибоко помиляється той, хто думає що фашисти би його нагодували. А хто ще не зрозумів цього до сих пір, то порада йому така - нехай йде на мікрорайон «Жовтневий» нашого міста, - до великих братських могил, де сплять вічним сном десятки тисяч закатованих, ще живими закопаних людей: жінок, дітей, людей похилого віку – тут, поховані люди дадуть кожному свою, вже остаточну відповідь, - що таке фашизм, і що він несе людству. Перевиховувати тих вчителів, мабуть, вже недоцільно. Громаді міста, можливо, також треба добре подивитися хто, і в якому дусі, виховує наших дітей. Народний артист СРСР Борис Андреєв, який зіграв одну з головних ролей у знаменитому кінофільму «Трактористи», будучи вже в поважному віці, видав свою дуже цікаву книгу, в якій є багато повчальних роздумів, думок. Так ось, він писав: «Мудрість приходить до людини з віком, але по декому видно зразу, що вона до нього не прийде ніколи». Так, мабуть, і у тих вчителів – професію їм потрібно міняти, якщо не самим, добровільно – то з допомогою старших начальників чи громади міста. Взагалі питання виховання підростаючого покоління, поваги до свого героїчного минулого дуже серйозно прозвучало у виступах голови Громадської ради міста Алли Буданцевої, секретаря міськради Василя Сенюка, заступника голови ради ветеранів міста педагога - вихователя з багаторічним стажем Миколи Ящука, голови первинної ветеранської організації історичного музею Станіслави Дзюби, офіцера запасу, відомого громадського діяча Ігоря Данілова, який зазначив – «війна ще не закінчена, вона триває, але вже за наші душі і серця!». По першому питанню було заслухано проект рішення, які з відповідними доповненнями було одностайно прийнято. Дуже приємно відзначити те, що професорсько-викладацький колектив, студенти Кам’янець-Подільського Національного Університету імені Івана Огієнка – ректор, професор Сергій Копилов, голова ради ветеранів університету професор Зоя Запорожан розробили ряд багатопланових заходів до 70-річчя визволення України, і зразу ж, після пленуму виявили бажання взяти шефство по проведенню дослідницької роботи, благоустрою та впорядкуванню братських могил воїнів, які загинули при визволенні міста. По другому питанню виступила заступник голови ради ветеранів міста, перший заступник голови Громадської ради міста Надія Підскоцька. Як високопрофесійний фахівець своєї справи, вона проаналізувала стан справ по соціальному захисту пенсіонерів за віком та ветеранів праці. Доповідь була продумана, добре підготовлена, тому обговорення цього питання було досить жвавим і продуктовим. По цьому питанню виступили голова первинної ветеранської організації центральних районів міста Татяна Смоленська, голова первинної ветеранської організації працівників освіти Леонарда Ферманюк, педагог з багаторічним стажем Стелла Латишева, голова ради ветеранів війни та праці залізничної станції Станіслав Барбарук. Працівнику Пенсійного фонду, яка весь час у своєму виступі робила наголос про нестачу коштів, із залу було задане питання: « Чому держава не поверне у свою власність ті мільярди, які були виведені в офшорні зони нашими олігархами?». У відповідь була тишина, - тай що могла відповісти на це питання молода працівниця поважної установи, яка сама рахує гроші від зарплати до зарплати?. Але питання було поставлене, і хтось таки, рано чи пізно, в державі має давати на нього відповідь. По другому питанню, щодо покращання соціального захисту населення міста, було прийнято рішення направити відповідне звернення до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. В різному було піднято ряд питань, які дуже хвилюють жителів міста, а саме: про відновлення регулярного руху поїздів по маршруту «Кам’янець-Подільський – Київ», про недопустимість підвищення цін на хлібобулочні вироби та комунальні послуги. Розглядалося, також. питання комунального транспорту та перевізників у місті. Зокрема, люди підняли питання про маршрутки – «душогубки», як їх влучно назвали виступаючі, яких розвелося в місті багато, особливо на вигідних для перевізників маршрутах, але в них мало комфорту та поваги до ветеранів. Це, також, може поставити серйозну загрозу самого існування в місті такого вигідного та зручного, для малозабезпечених верств населення, особливо ветеранів, комунального транспорту. Анатолій Бернадін. Військовий лікар. Керівник Прес-Центру Ради Ветеранів міста Кам’янець-Подільський Член Національної Спілки Журналістів України. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |